http://zvukoff.ru/
12 травня 2014
.jpg)
11 травня 2014
Океан Ельзи
До 1998 року, львівський період
У 1992 році студент Андрій Голяк (вокал) створив гурт «Клан тиші», до якого ввійшли його однокласник Павло Гудімов (гітара), а також знайомий Юрій Хусточка (бас-гітара) та Денис Глінін (ударні). Гурт виступав у палацах культури рідного Львова. Два роки потому А. Голяк одружився й покинув гурт — «Клан тиші» перетворився у тріо. У березні 1994 хлопці познайомилися з 19-річним студентом теоретичної фізики Святославом Вакарчуком. Влітку Вакарчук прийшов на першу репетицію, а з осені четвірка репетирувала регулярно і вже 12 жовтня 1994 року, як прийнято вважати, було створено новий гурт — «Океан Ельзи», який тоді грав переважно суміш поп- і ліричної рок-музики. Святослав став її вокалістом, а також автором більшості текстів і музики гурту.
У грудні 1994 гурт виконав свої перші чотири демозаписи на студії «Галвокс». Перший серйозний виступ відбувся 12 січня 1995 року перед Львівським оперним театром, де зібралося 7 тисяч глядачів. Того ж року в рамках авторського музичного проекту «Є» відомого львівського музиканта Олега Джона Сука́, гурт зняв свій перший (неофіційний) відеокліп на пісню «Long time ago» (режисер — Володимир Зайковський) та виступив на фестивалі «Червона Рута» у Львові. 1996 року гурт випустив максі-сингл «Будинок зі скла», що розповсюджувався серед шанувальників. Починаючи з того ж 1996-го, ОЕ почав активно концертувати — не тільки в Україні, а й у Польщі, Німеччині та Франції, взяв участь у Таврійських іграх, а також разом з іншими українськими гуртами виступив на одній сцені з Deep Purple під час Осіннього Рок-Марафону в Києві. 1997 року відбувся перший значний сольний концерт гурту у Львові. У квітні 1998-го музиканти переїхали до Києва.
1998–2004, «золотий» склад
1998 року ОЕ розпочав роботу з продюсером Віталієм Клімовим, підписав контракт із «Nova Records» та записав дебютний альбом, який побачив світ у вересні під назвою «Там, де нас нема». Пісні гурту посідали перші місця в чартах, їхня ліричність та незвичайний вокал Святослава Вакарчука здобули шанувальників по всій Україні. У 1999 Океан Ельзи виступив у паризькому МСМ Café (виступ транслював телеканал МСМ International), взяв участь у російському фестивалі «Нашествие». На фестивалі Таврійські Ігри музиканти отримали нагороди «Прорив року» та «Найкраща пісня» (за композицію «Там, де нас нема» з однойменного альбому). Того ж року відбулося перевидання альбому в Росії. Проте великої популярності «Океан Ельзи» здобув у Росії після виходу фільму Олексія Балабанова «Брат 2» та виходу в ротацію на MTV кліпів «Там, де нас нема» і «Сосни».
На початку 2000-го року гурт завершив роботу над другою платівкою — «Янанебібув», яку випустили одразу на двох лейблах — українському Nova Records і російському Real Records. Вже після її релізу (21 лютого) до ОЕ приєднався клавішник Дмитро Шуров (як сесійний учасник) і почалися виступи та репетиції в новому складі. Двічі поспіль (2000 і 2001) на Таврійських Іграх ОЕ був лауреатом у категорії «Найкращий поп-гурт». 2001 року гурт записав найкращий, на думку деяких критиків,[Джерело?] альбом української рок-музики — «Модель» (після запису якого Шуров став п'ятим офіційним учасником колективу). Того ж року в рамках співпраці з компанією Пепсі ОЕ гастролював Україною. На Таврійських Іграх-2002 за підсумками 2001 року відразу дві їхні пісні («Друг» і «911») увійшли до списку 10 найпопулярніших хітів України, а «Океан Ельзи» визнали «Найкращим рок-гуртом». «Модель» назвали «Альбомом року». Через рік після виходу платівки «Суперсиметрія» (2003), що вперше в Україні отримала статус двічі платинової, гурт покинули басист Юрій Хусточка і клавішник Дмитро Шуров — обоє взялися за реалізацію проекту «Esthetic Education».
2004–2012, другий склад, сольні проекти Святослава Вакарчука
Виступ у Харкові, 2010 рік
З 2004 року в гурті грають басист Денис Дудко і сербський клавішник Мілош Єліч, який співпрацював із гуртом під час туру «Тихий океан». Перший концерт «Океану Ельзи» в новому складі відбувся в липні в місті Алмати. У квітні 2005-го року гурт покинув гітарист Павло Гудімов, ця подія отримала значний резонанс, оскільки, за словами Гудімова, ініціатором цієї зміни складу був Вакарчук.Але вже через місяць його замінив гітарист Петро Чернявський. 22 вересня 2005 року відбувся реліз альбому Gloria, який у перший же день продажу став «платиновим» — за 6 годин було продано 106 000 примірників, а до кінця року вже двісті тисяч.
Вокаліст Святослав Вакарчук як посол доброї волі Програми Розвитку ООН для молоді в Україні взяв участь у багатьох соціальних та культурних проектах. Зокрема, всі кошти, отримані від продажу синґлу «Веселі, брате, часи настали…» було призначено для дитячого будинку в місті Макіївці. 2006 року рок-гурт зіграв безкоштовний концерт для українських миротворців у Косові.
25 квітня 2007 року гурт Океан Ельзи презентував новий альбом «Міра». Новий реліз було присвячено загиблому саундпродюсеру Океан Ельзи Сергію Товстолузькому. Учасники гурту вважають альбом найбільш «роковим» за всю історію команди.
У грудні 2007-го року грурт випустив відео до пісні «Лист до мами», вихід якої був приурочений до Дня Збройних Сил України.
2008 року Святослав Вакарчук презентував джаз-проект Вночі, випустивши однойменний альбом. Альбом вийшов під ім'ям Святослава Вакарчука як ідейного натхненника, проте над ним працювали всі музиканти О. Е., як і багато запрошених музикантів.
10 березня 2010 року було презентовано сьомий студійний альбом гурту, що отримав назву «Dolce Vita». Альбом містить тринадцять композицій, а також бонусний трек — народну пісню «Ой, чий то кінь стоїть». На підтримку альбому відбувся масштабний (8 місяців) «Dolce Vita тур», що охопив майже 100 міст в Україні, Росії, Білорусі, Європі, Канаді та США. 1 грудня 2010 року було випущено «Dolce Vita (remastered)», зі зміненим звучанням все тих же пісень.
27 вересня 2011 року гурт відіграв концерт у Державному Кремлівському Палаці (Москва).[5] У 6-тисячній залі був аншлаг, а після концерту музикантів кілька разів викликали «на біс». Цей виступ гурт провів у супроводі симфонічного оркестру МВС РФ під управлінням Фелікса Арановського.
13 грудня 2011 на YouTube каналі Океану Ельзи відбулась презентація другого сольного проекту Вакарчука під назвою «Брюссель». На підтримку альбому пройшов тур містами СНД.
Виступ Океану Ельзи відбувся на заключному концерті в рамках Red Rocks festival в Лондоні напередодні закриття Олімпіади-2012.
Окрім вже відомих хітів групи, музиканти вперше виконали нову пісню «All Together»
Земля, 2013 рік
12 квітня було анонсовано точну дату релізу нового альбому та його назву — Земля.15 травня 2013 року в мережу інтернет було викладено новий альбом, тоді як реліз CD в Україні відбудеться 20 травня, в інших країнах — 22 травня. 19 травня на підтримку альбому розпочався стадіонний тур. По завершенні української частини туру гурт Океан Ельзи на своєму YouTube каналі анонсував великий концерт під назвою «Океан Ельзи — 20 років разом!», який відбудеться 21 червня 2014 року у Києві на стадіоні НСК «Олімпійський». Виступи також пройдуть на стадіонах Львова, Дніпропетровська та Харкова.
14 грудня Океан Ельзи зіграли на підтримку Євромайдану на Майдані Незалежності у своєму «золотому» складі: Вакарчук, Гудімов, Хусточка, Шуров та Глінін. Заради цього виступу, Юрій Хусточка прилетів з Парижу. Свій концерт гурт закінчив зі словами: «Важливі речі об'єднують, пам'ятайте… Дякуємо, все тільки починається!».
Цікаві факти[ред. • ред. код]
«Океан Ельзи», за словами Святослава Вакарчука, ніколи не братиме участі у конкурсах і фестивалях, тобто у заходах, де учасники змагаються за місця (наприклад, «Євробаченні»). Такий принцип гурт ухвалив ще на початку існування, після розчарування на одному з фестивалів, де «ОЕ» лідирував від початку аж до виступу останнього колективу, який переміг, а «Океан» посів лише друге місце
Теми пісень гурту звучать у першому українському анімаційному мультсеріалі «Лис Микита» і в дитячому фільмі «Прикольна казка».
Склад
Теперішні учасники
Денис Глінін — ударні (1994 — до сьогодні)
Денис Дудко — бас-гітара (2004 — до сьогодні)
Мілош Єліч — клавішні (2004 — до сьогодні)
Владімір Опсеніца — гітара (сесійний музикант, 2013)
Юрій Хусточка — бас-гітара (1994–2004)
Дмитро Шуров — клавішні (2001–2004)
Павло Гудімов — гітара (1994–2005)
Петро Чернявський — гітара (2005–2013)
Українська рок-музика
Українська рок-музика виникла в кінці 1960-х років на хвилі відлиги у суспільному житті і була представлена творчістю аматорських біґ-бітових та ритм-н-блюзових команд.
На початку 1970-х років їх або загнали в підпілля, як наприклад, гурти «Еней» або Гуцули, — або перетворили на професійні ВІА як-от: «Арніка», «Ореол». Друга хвиля українського року (кінець 1970-х—початок 1980-х) частково виїхала до РРФСР: «Діалог», «Крок», «Друга половина», «Інтерв'ю», «Зимовий сад», «Галактика», «Лабіринт». Утретє український рок відродився в епоху перебудови. По хвилі ейфорії, економічні негаразди загнали рокерів назад до клубів, але рух тримався на зусиллях окремих ентузіастів та декількох комерційно успішних гуртів (ВВ, Брати Гадюкіни, Океан Ельзи тощо). Нині український рок перебуває у стані росту на рівні зі світовими тенденціями.
1960-ті - 1970-ті роки
Період хрущовської відлиги другої половини 1960-х ознаменувався швидким зростанням молодіжного звільного руху і, зокрема, інтересу до західної рок-музики, яка за часів холодної війни сприймалася як ідеологічна диверсія. В Україні завоювали популярність такі гурти як «Березень», «The Once», «Друге дихання» та інші.
Проте після подавлення Празької весни радянськими військами, суспільне життя в СРСР зазнає істотних змін у бік посилення ідеологічного тиску та боротьби з інакомисленням. В цей час за репертуар вокально-інструментальних ансамблів знаходився під наглядом художніх рад, що встановлювали доволі жорстку цензуру. Рок-музика в цей час звучить переважно у підпіллі, хоча окремі музиканти знайшли себе у таких напрямках як джаз-рок і арт-рок або суто інструментальній рок-музиці. Яскравий слід лишили по собі гурти «Крок», «Репортаж», «Ореол», «Кредо», «Кросворд» та інші.
1980-ті — 1990-ті роки
Розквіт рок-музики в середини 1980-х був інспірований початком горбачовської перебудови з її доктринами «гласності» і «прискорення». В той же час набули поширення магнітофони, що давали можливість меломанам самостійно тиражувати і поширювати аудіозаписи на касетах.
У чисельних містах України виникають рок-клуби, які з деякими перервами та змінами збереглися й понині. Це, на відміну від концертно/розважальних закладів, переважно «неформальні» об'єднання взаємної допомоги музикантів та фанатів: майданчики для дискусії та обміну досвідом, організації концертів та репетицій.
Кілька рок-гуртів сформувалися у 1980-ті в київському рок-клубі «Кузня». У напрямку «важкого року» творили такі гурти як «Едем», «Перрон», «Квартира 50», «Кому Вниз», «Титанік», лідерами «альтернативного крила» були Колезький Асесор, Воплі Відоплясова Та Раббота Хо.
Наприкінці 80-х років з'являється нова формація музикантів, чітко орієнтованих на ідеї національного відродження України. Їхню появу стимулював потужний фестивальний рух «Червона рута», який зібрав під свої знамена національно свідому творчу інтелігенцію. Найяскравішою подією була «Червона рута» в Чернівцях 1989 р., де яскраво себе проявили Брати Гадюкіни, Віка Врадій (сестричка Віка), Зимовий сад, Кому вниз, ВВ. На хвилі відродження у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Києві та інших містах з'явився ряд самобутніх груп, що орієнтувались на західні стандарти.
У той же час на відміну від поп-музики, розвиткові рок-музики в Україні суттєво бракує музичної індустрії і шоу-бізнесової інфраструктури, що з одного боку уповільнює її розвиток, а з іншого дозволяє розглядати його як «чисте мистецтво».
2000-ні роки
У 2000-х роках шоу-бізнес (зокрема музичні телепрограми та видання музики й кліпів) нарешті подолав частково негативні тенденції «піратства» та «попси» і розшарувався на спеціалізовані, утім професійні галузі. Найбільшим поштовхом для підвищення впливу власної сцени можна вважати Помаранчеву революцію 2004, коли політики почали масово залучати музичну агітацію для підтримки інтересу виборців. Комбінація ідеології та фінансування з усіх боків політичного спектру дозволили багатьом гуртам вийти з «андеграунду», як-от «Крихітці Цахес», тощо.
Разом з тим піднеслася й частково аполітична, «неформатна» альтернатива, наприклад ТОЛ, Skinhate й т.п. Деякі гурти свій вихід з підпілля відзначили зміною формату, не обов’язково на «попсовіший» (як у Другої ріки), професіоналізувалися, наприклад, Mad Heads, які «подорослішали» до ска-панк/фолку. Політичні ігрища також коштували необачним командам значних втрат слухачів, зокрема «Скрябін» та «Грін грей» зганьбилися перед політизованою молоддю, «Океан Ельзи» фактично розкололися через внутрішні непорозуміння. Перші та останні також відзначилися відокремленням сайд-проектів, відповідно Dazzle Dreams та Esthetic Education. До речі, збільшився розрив із «русскім» роком, та спостерігається наближення до світових течій, про що свідчать, зокрема, успіхи українців на «Всесвітній битві гуртів» у Лондоні. Натомість погіршились стосунки з офіційною Росією, завдяки патріотичній орієнтації деяких впливових гуртів.
Другим за впливовістю чинником можна назвати закон про квоту для національної продукції на ТБ та радіо, що спочатку змусило збільшити кількість ротацій бодай «старих», але власних записів, а згодом й «форматних» нових композицій. Забуяли українські поп-рок та інді. Вихід на ринок супутникових каналів українських версій MTV та А-one несподівано надали сильнішу підтримку рок-сцені, ніж якісній вітчизняній «попсі».
Радіо Рокс поширило мовлення на регіони, разом з декількома іншими українськими радіостанціями подібного формату.
2010-Сучасність
Гайдамаки на фестивалі «Шешори» в 2005 р.
На початок 2010-х політичні пристрасті переважно вщухли, а стосунки з Росією повернулись до спокою, відповідно ОЕ та інші «заборонені» за підтримку Помаранчової революції спокійно дають концерти по РФ, але й фінансування з боку політсил істотно зменшилося. Концерти «стадіонних» масштабів тепер відбуваються за рахунок комерційних та фестивальних чинників. За десяток минулих років до України завітали практично усі значні комерційно рок-зірки, від Deep Purple до U2, це було значним стимулом для розвитку рок-культури, зокрема, за рахунок виступів українських виконавців «на розігріві» всесвітньо-відомих, наприклад, Qarpa перед концертом Marilyn Manson.
В Україні проводиться ряд фестивалів рок-музики. Це — «Тарас Бульба», «Рок-екзистенція», «Рок Січ», «Чайка», «Мазепа-фест», «Славське Рок». Рок-музика звучить також на молодіжних фестивалях «Нівроку», «Фортеця», «Гніздо», фольк-рокова музика звучить на фестивалях «Шешори», «Країна мрій».
Виступ гурту Океан Ельзи в Москві
Фліт на концерті в Варшаві з Володимиром Новіковим на фото
Оскільки сучасна рок-музика постійно розгалужується на різноманітні напрямки аж до правила «нова команда – новий стиль», серед усіх українських підстилів варто навести такі приклади:
Dub Buk (Націонал-соціалістичний блек-метал)
Esthetic Education (Piano Rock, альтернативний рок, Glam Rock)
Lama (поп-рок)
Mad Heads XL (рокабілі, ска-панк-фолк)
PICK-UP (рок)
АНТИТІЛА (поп-рок)
Біла Вежа (хеві-метал)
Воплі Відоплясова (етно-рок)
Димна Суміш (рок, грандж, панк, психоделіка)
Друга Ріка (брит-поп)
Кам'яний Гість (фолк-рок, рок)
Кому Вниз (фолк-готика)
Крода (блек метал, паган-метал, фолк-метал)
Мандри (фолк, міський романс, французький шансон, рок, блюз та реггі)
Мотор'ролла (хард-рок, хеві-метал)
Океан Ельзи (рок, мелодійний рок, поп-рок)
От Вінта! (украбілі)
Platina (рок, мелодійний рок, поп-рок)
PanKe Shava (рок, rock'n'love, фанк-рок, етно, блюз-рок)
Rock-H / Рокаш (рок, фолк-рок)
Плач Єремії (рок-балади)
Полинове Поле (Готичний метал)
Русичі (гурт) (фолк-рок, фанк, панк, реґі)
С.К.А.Й. (рок, поп-рок)
Скрябін (Поп, синті-поп, поп-рок)
Тартак (хіп-хоп, репкор)
Тінь Сонця (хеві-метал, фольк-метал)
Триста8ісім (фолк-рок, ска-панк)
Трутні, (хард-рок)
Фліт (панк-рок)
Холодне Сонце (готичний рок)
тощо.
На початку 1970-х років їх або загнали в підпілля, як наприклад, гурти «Еней» або Гуцули, — або перетворили на професійні ВІА як-от: «Арніка», «Ореол». Друга хвиля українського року (кінець 1970-х—початок 1980-х) частково виїхала до РРФСР: «Діалог», «Крок», «Друга половина», «Інтерв'ю», «Зимовий сад», «Галактика», «Лабіринт». Утретє український рок відродився в епоху перебудови. По хвилі ейфорії, економічні негаразди загнали рокерів назад до клубів, але рух тримався на зусиллях окремих ентузіастів та декількох комерційно успішних гуртів (ВВ, Брати Гадюкіни, Океан Ельзи тощо). Нині український рок перебуває у стані росту на рівні зі світовими тенденціями.
1960-ті - 1970-ті роки
Період хрущовської відлиги другої половини 1960-х ознаменувався швидким зростанням молодіжного звільного руху і, зокрема, інтересу до західної рок-музики, яка за часів холодної війни сприймалася як ідеологічна диверсія. В Україні завоювали популярність такі гурти як «Березень», «The Once», «Друге дихання» та інші.
Проте після подавлення Празької весни радянськими військами, суспільне життя в СРСР зазнає істотних змін у бік посилення ідеологічного тиску та боротьби з інакомисленням. В цей час за репертуар вокально-інструментальних ансамблів знаходився під наглядом художніх рад, що встановлювали доволі жорстку цензуру. Рок-музика в цей час звучить переважно у підпіллі, хоча окремі музиканти знайшли себе у таких напрямках як джаз-рок і арт-рок або суто інструментальній рок-музиці. Яскравий слід лишили по собі гурти «Крок», «Репортаж», «Ореол», «Кредо», «Кросворд» та інші.
1980-ті — 1990-ті роки
Розквіт рок-музики в середини 1980-х був інспірований початком горбачовської перебудови з її доктринами «гласності» і «прискорення». В той же час набули поширення магнітофони, що давали можливість меломанам самостійно тиражувати і поширювати аудіозаписи на касетах.
У чисельних містах України виникають рок-клуби, які з деякими перервами та змінами збереглися й понині. Це, на відміну від концертно/розважальних закладів, переважно «неформальні» об'єднання взаємної допомоги музикантів та фанатів: майданчики для дискусії та обміну досвідом, організації концертів та репетицій.
Кілька рок-гуртів сформувалися у 1980-ті в київському рок-клубі «Кузня». У напрямку «важкого року» творили такі гурти як «Едем», «Перрон», «Квартира 50», «Кому Вниз», «Титанік», лідерами «альтернативного крила» були Колезький Асесор, Воплі Відоплясова Та Раббота Хо.
Наприкінці 80-х років з'являється нова формація музикантів, чітко орієнтованих на ідеї національного відродження України. Їхню появу стимулював потужний фестивальний рух «Червона рута», який зібрав під свої знамена національно свідому творчу інтелігенцію. Найяскравішою подією була «Червона рута» в Чернівцях 1989 р., де яскраво себе проявили Брати Гадюкіни, Віка Врадій (сестричка Віка), Зимовий сад, Кому вниз, ВВ. На хвилі відродження у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Києві та інших містах з'явився ряд самобутніх груп, що орієнтувались на західні стандарти.
У той же час на відміну від поп-музики, розвиткові рок-музики в Україні суттєво бракує музичної індустрії і шоу-бізнесової інфраструктури, що з одного боку уповільнює її розвиток, а з іншого дозволяє розглядати його як «чисте мистецтво».
2000-ні роки
У 2000-х роках шоу-бізнес (зокрема музичні телепрограми та видання музики й кліпів) нарешті подолав частково негативні тенденції «піратства» та «попси» і розшарувався на спеціалізовані, утім професійні галузі. Найбільшим поштовхом для підвищення впливу власної сцени можна вважати Помаранчеву революцію 2004, коли політики почали масово залучати музичну агітацію для підтримки інтересу виборців. Комбінація ідеології та фінансування з усіх боків політичного спектру дозволили багатьом гуртам вийти з «андеграунду», як-от «Крихітці Цахес», тощо.
Разом з тим піднеслася й частково аполітична, «неформатна» альтернатива, наприклад ТОЛ, Skinhate й т.п. Деякі гурти свій вихід з підпілля відзначили зміною формату, не обов’язково на «попсовіший» (як у Другої ріки), професіоналізувалися, наприклад, Mad Heads, які «подорослішали» до ска-панк/фолку. Політичні ігрища також коштували необачним командам значних втрат слухачів, зокрема «Скрябін» та «Грін грей» зганьбилися перед політизованою молоддю, «Океан Ельзи» фактично розкололися через внутрішні непорозуміння. Перші та останні також відзначилися відокремленням сайд-проектів, відповідно Dazzle Dreams та Esthetic Education. До речі, збільшився розрив із «русскім» роком, та спостерігається наближення до світових течій, про що свідчать, зокрема, успіхи українців на «Всесвітній битві гуртів» у Лондоні. Натомість погіршились стосунки з офіційною Росією, завдяки патріотичній орієнтації деяких впливових гуртів.
Другим за впливовістю чинником можна назвати закон про квоту для національної продукції на ТБ та радіо, що спочатку змусило збільшити кількість ротацій бодай «старих», але власних записів, а згодом й «форматних» нових композицій. Забуяли українські поп-рок та інді. Вихід на ринок супутникових каналів українських версій MTV та А-one несподівано надали сильнішу підтримку рок-сцені, ніж якісній вітчизняній «попсі».
Радіо Рокс поширило мовлення на регіони, разом з декількома іншими українськими радіостанціями подібного формату.
2010-Сучасність
Гайдамаки на фестивалі «Шешори» в 2005 р.
На початок 2010-х політичні пристрасті переважно вщухли, а стосунки з Росією повернулись до спокою, відповідно ОЕ та інші «заборонені» за підтримку Помаранчової революції спокійно дають концерти по РФ, але й фінансування з боку політсил істотно зменшилося. Концерти «стадіонних» масштабів тепер відбуваються за рахунок комерційних та фестивальних чинників. За десяток минулих років до України завітали практично усі значні комерційно рок-зірки, від Deep Purple до U2, це було значним стимулом для розвитку рок-культури, зокрема, за рахунок виступів українських виконавців «на розігріві» всесвітньо-відомих, наприклад, Qarpa перед концертом Marilyn Manson.
В Україні проводиться ряд фестивалів рок-музики. Це — «Тарас Бульба», «Рок-екзистенція», «Рок Січ», «Чайка», «Мазепа-фест», «Славське Рок». Рок-музика звучить також на молодіжних фестивалях «Нівроку», «Фортеця», «Гніздо», фольк-рокова музика звучить на фестивалях «Шешори», «Країна мрій».
Виступ гурту Океан Ельзи в Москві
Фліт на концерті в Варшаві з Володимиром Новіковим на фото
Оскільки сучасна рок-музика постійно розгалужується на різноманітні напрямки аж до правила «нова команда – новий стиль», серед усіх українських підстилів варто навести такі приклади:
Dub Buk (Націонал-соціалістичний блек-метал)
Esthetic Education (Piano Rock, альтернативний рок, Glam Rock)
Lama (поп-рок)
Mad Heads XL (рокабілі, ска-панк-фолк)
PICK-UP (рок)
АНТИТІЛА (поп-рок)
Біла Вежа (хеві-метал)
Воплі Відоплясова (етно-рок)
Димна Суміш (рок, грандж, панк, психоделіка)
Друга Ріка (брит-поп)
Кам'яний Гість (фолк-рок, рок)
Кому Вниз (фолк-готика)
Крода (блек метал, паган-метал, фолк-метал)
Мандри (фолк, міський романс, французький шансон, рок, блюз та реггі)
Мотор'ролла (хард-рок, хеві-метал)
Океан Ельзи (рок, мелодійний рок, поп-рок)
От Вінта! (украбілі)
Platina (рок, мелодійний рок, поп-рок)
PanKe Shava (рок, rock'n'love, фанк-рок, етно, блюз-рок)
Rock-H / Рокаш (рок, фолк-рок)
Плач Єремії (рок-балади)
Полинове Поле (Готичний метал)
Русичі (гурт) (фолк-рок, фанк, панк, реґі)
С.К.А.Й. (рок, поп-рок)
Скрябін (Поп, синті-поп, поп-рок)
Тартак (хіп-хоп, репкор)
Тінь Сонця (хеві-метал, фольк-метал)
Триста8ісім (фолк-рок, ска-панк)
Трутні, (хард-рок)
Фліт (панк-рок)
Холодне Сонце (готичний рок)
тощо.
Воплі Відоплясова
Воплі Відоплясова (також Vopli Vidopliassova, VV та ВВ) — український рок-гурт, створений у 1986 році. Лідером гурту є вокаліст Олег Скрипка.
Заснування
Засновниками групи стали гітарист Юрій Здоренко і басист Олександр Піпа, які до цього з 1984 року грали хеві-метал в групі SOS. Переломним моментом для друзів-музикантів став 1986 рік, коли сталася зустріч Здоренко і Піпи з музикантом-шоуменом Олегом Скрипкою. Четвертим учасником «ВВ» став ударник Сергій Сахно. Назву нової групи запропонував Олександр Піпа, що у той час зачитувався Достоєвським: Відоплясов — одержимий літературною діяльністю лакей з «Села Степанчикова та його мешканців». Свої опуси, сповнені зойками душі, він називав «Воплями». Музика групи відчула помітний вплив рок-н-ролу, панку і різноманітних етно-стилів. Національного колориту додавало використання української мови. Музичної освіти ніхто з «ВВ» не має. Скрипка прийшов в рок-н-рол з театру і з військового заводу, де після навчання в Київському політехнічному інституті працював інженером. Здоренко був водопровідником. Сахно вчився барабанної справи в ударника київського мюзик-холу. А Піпу вигнали з музичної школи ще в молодших класах. «Я жодного разу не зустрічав басиста, який грав би гірше за мене», — чесно признається Олександр. У 1987 році «ВВ» дебютували на фестивалі Київського рок-клубу, відразу взявши приз «Група року». «Піснею року» став їх «Плач Ярославни». У першій концертній програмі колективу звучали пісні «Товариш майор», «Розмова з Махатмою», «Були деньки» і «Танці». Саме «Танці» стали неофіційним гімном групи. Цей твір пересік кордони республіки і познайомив решту міст Радянського Союзу з багатообіцяючими дебютантами з Києва. У 1988 році «Воплі» разом із земляками з «Колезького асесора» і «Рабботи Хо» організували так звану «Рок-артіль» і почали гастролювати по країні. Відбулися концерти на вільнюському «Рок-форумі-88» (диплом фестивалю), дебют в московському БК ім. Горбунова, зйомки у французькому фільмі «Рок довкола Кремля», де «ВВ» символізували національну українську рок-музику, виступи на фестивалях «Київ — Варшава», «Рок-сирок». Скрізь концерти проходили з незмінним успіхом, а в Україні «ВВ» стали практично національними героями.
Європа
У 1990 році «ВВ» провели гастролі по європейських країнах, де їх слов’янська екзотика припала до смаку. Особливо шоу у виконанні Олега Скрипки полюбилося французам, які в березні 1990-го запропонували групі контракт на випуск декількох компакт-дисків. Запис одного з французьких концертів в 1991 році вийшов на диску «Або-або», який став дебютним вініловим релізом нової незалежної фірми «Буротіна Продакшн» і першою довгограючою платівкою «ВВ».
У 1991 році двоє з «ВВ» — Скрипка і Піпа — переїжджають до Парижа. Творче відрядження затягнулося на п’ять років. Скрипка знаходить постійну роботу художнього керівника дівочого хору в паризькому театрі Філіппа де Куплє. «ВВ» стали інтернаціональним квартетом, коли в склад влилися гітарист Філіпп Можа і барабанщик Стефан Муфліє. У такому вигляді команда інколи виступала в клубах Парижа і пару разів навіть була з концертами в колишньому Радянському Союзі. «Французький період» продовжувався до 1996 року. «Напевно, тепер вже ні за що у світі не став би жити в Парижі. Складне місто для життя», — говорив Скрипка через декілька років після повернення.
Повернення
Після повернення до Києва, група відправила додому французів, поповнивши склад Сергієм Сахном і новим гітаристом Євгеном Рогачевським. Колишній лідер групи «Раббота Хо» Сергій Попович був узятий на посаду саунд-продюсера.
У 1997 році був підписаний довгостроковий контракт з компанією Gala Records, що видала альбом «Музіка» з новими суперхітами «Весна» і «Юра».
У 1998 році побачив світ диск «Країна мрій», значну частину якого склали композиції початку 90-х років. Подібній практиці «ВВ» вірні досі: у нові альбоми неодмінно входять декілька архівних записів.
Наступна пластинка «Хвилі Амура» вийшла на початку 2000 року. Разом зі свіжими хітами «Любов» і «Були на селі» сюди увійшли і декілька дуже старих пісень, наприклад, «Розмова з Махатмою», але особливо «ВВ» порадували новою композицією «День народження» — успіху пісні дуже посприяв вдалий відеокліп з сюжетом у дусі індійських кінофільмів. Хлопці чудово виглядали в образах гарячих індійських парубків.
У 2000 році «Воплі Відоплясова» побували на гастролях в Ізраїлі і США, а також виступили перед американським президентом Білом Клінтоном під час його офіційного візиту в Україну.
У 2004 році група взяла участь в Помаранчевій революції.
У 2006 році виходить студійний альбом «ВВ» під назвою «Були деньки», присвячений 20-річчю групи. У січні 2007 року колектив покидає Олександр Піпа.[1] У ювілейний тур по містах України з групою вирушає новий басист Олексій Мельченко.
У 2008 році група записує рок-версію Державного гімну України, а також випускає подвійний концертний альбом, що відтворює виступ колективу на фестивалі «Рок Січ».
Напередодні нового 2009 року виходить сингл з новим потенційним хітом — піснею «Ладо». Сьогодні «Воплі Відоплясова» — один з найпопулярніших у світі українських рок-колективів, що дає до 200 концертів на рік і, за словами відомого російського журналіста Артемія Троїцького, «став еталоном „живо-концертного“ східнослов’янського рок-бенда, і еталоном досі неперевершеним».
«ВВ» стають учасниками першого російського «випуску» популярного міжнародного фестивалю світової музики World of Music, Art and Dance (WOMAD) Russia, який пройшов у Кисловодську з 20 по 22 вересня 2013.[2] З 20 жовтня цього ж року гурт «Воплі Відоплясова» вирушає в тур містами України, в підтримку свого нового 10-го ювілейного альбому, що називається «Чудовий Світ».[3] Ексклюзивна концертна презентація диску відбулася 28 листопада у Львові на майданчику Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької.
Склад
Теперішні учасники
Олег Скрипка — вокал, баян, гітара, саксофон, труба, програмування, клавішні
Сергій Сахно — барабани, перкусія, бек-вокал
Євген Рогачевський — гітара, бек-вокал
Колишні учасники
Юрій Здоренко (в групі з 1986 по 1991) — гітара, вокал
Олександр Піпа (в групі з 1986 по 2007) — бас гітара, бек-вокал
Дискографія
Студійні альбоми
Альбоми гурту «Воплі Відоплясова»
Країна мрій (1994)
Музіка (1997)
Хвилі Амура (2000)
Файно (2002)
Були деньки (2006)
Чудовий світ (2013)
Концертні альбоми
Або або (1991)
Закустика (1993)
В.В. на сцені фестивалю РОК-СІЧ (2008)
DVD
Відеоколекція (DVD) (2007)
Відеоколекція (collector's edition, 2DVD) (2008)
Неофіційні альбоми
Хай живе ВВ (1987)
Перший концерт в Москві (1988)
Зв'язок (1989)
Танці (1989)
Hey, O.K.! (Гей, любо!) (1991)
Музика як вид мистецтва
З точки зору класифікації мистецтв музика є:
- часовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається у часі, так само як і в театрі, літературі, танці)
- виконавським мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі)
- незображальним мистецтвом (музичні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само, як, наприклад, й архітектурні).
В той же час музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме: зі словом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація), драматичною дією (театральні та кіно-твори), танцем і жестом (балет, пантоміма)
Як і інші види мистецтва, музиці притаманні різні соціокультурні функції, зокрема:
Гедоністична функція — обумовлюється здатністю музики приносити слухачам насолоду.
Експресивна функція — обумовлюється природною потребою людини в зовнішньому (наприклад, жестикуляційному, мімічному, звуковому) вираженні сильних емоцій та почуттів.
Комунікативна функція музики базується на знаковому використанні звукових форм. Це дає всі підстави вважати музику особливою мовою.
Пізнавальна фунцкія — пов'язана із природним потягом людини до нової інформації, нового досвіду. У процесі розвитку свідомості окремої особи як соціальної істоти зростають стійкі мотиви пізнавальної діяльності.
Духовно-катарсична функція — обумовлюється її можливістю викликати могутні емоційні потрясіння, які здійснюють «шляхом співчуття і страху очищення … пристрастей».
Магічно-сугестивна функція — обумовлюється здатністю музики вводити людину в певний психічний стан. З цією функцією багато науковців пов'язують виникнення музичного мистецтва. Як різновид магічно-сугестивної, розглядають також Терапевтичну функцію.
Суспільно-організаційна функція — зумовлена фундаментальною суспільною потребою об'єднання людей у цілісні соціальні структури.
Слід зазначити, що у межах самого музичного мистецтва також виокремлюються різні функційні домінанти. Досвід свідчить про те, що музичні твори не можуть однаково виконувати всі соціокультурні функції. Одні з них здатні до різнобічного, глибинного на свідомість та підсвідомість людини, інші — мають більш звужений спектр культурних функцій.
Підписатися на:
Дописи (Atom)